Директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко: Я не ставив би знак рівності між поняттями "блекаут" і "апокаліпсис"
Поділитися
В результаті чергового ракетного удару по електроенергетичній інфраструктурі України 16 грудня відбулася втрата понад 50% споживання об'єднаної енергосистеми. Без електрики залишились споживачі на всій території України. Причина — пошкодження 9 об’єктів енергогенерації, через що тимчасово було обмежено потужності атомних електростанцій.
Що це все означає — простою мовою пояснив директор Центру дослідження енергетики, колишній радник міністра енергетики Олександр Харченко в ексклюзивному інтерв’ю для Новини.LIVE.
— Як ви оцінюєте масштаби руйнувань енергосистеми України на середину грудня?
— Пошкоджені абсолютно всі без виключення генеруючі потужності в країні та близько 40% ключових високовольтних трансформаторних підстанцій. Зокрема ті, які відповідають або за дефіцитні регіони, або за вивід електроенергії з атомних електростанцій.
— За яким принципом відбуваються ремонти енергообладнання?
— Є три умовні хвилі ремонтних робіт. Перша хвиля починається в момент, коли атака закінчилась, і триває максимум до трьох-чотирьох днів. А зазвичай — менше. Відбувається переконфігурування енергосистеми, відновлення обладнання з мінімальними пошкодженнями, яке можна швидко поремонтувати, і перепідключення споживачів за альтернативними або ж резервними чи транзитними маршрутами. Це перший етап, який передбачає максимально оперативне відновлення постачання електроенергії споживачам.
Другий етап відновлення триває орієнтовно від трьох днів до місяця. В цей час проводяться ремонти з використанням наявного і доступного обладнання.
Але є певні класи обладнання, дуже складного для виробництва, яке, на жаль, відсутнє на складах. Йдеться про високовольтні трансформатори і все, що з ними пов’язане, а також обладнання, необхідне для генеруючих потужностей теплових електростанцій і теплоелектроцентралей, які також пошкоджені. Це обладнання виготовляється довго. На його виготовлення йде від трьох до вісімнадцяти місяців.
Потрібно досить багато часу, щоб закупити таке обладнання, привезти його в Україну і встановити. Для прикладу, трансформатор на 330 тисяч вольт (330 кВ) важить 140 тонн. Трансформатор на 750 кВ — від 180 до 210 тонн.
— Україна не виробляє такі трансформатори?
— Україна виробляє такі трансформатори. У нас є Запорізький трансформаторний завод, але він перебуває під обстрілами і так само, як і інші споживачі, обмежений в доступі до електрики. Завод працює, виробляє трансформатори, але покрити всі потреби він не може. В будь-якому разі Україна потребує імпортних поставок, бо йдеться про десятки штук.
— З яких країн ми імпортуємо таке обладнання?
— На жаль, в Європі відповідних трансформаторів просто немає. Європа використовує трохи інший формат трансформаторів. Якщо в енергосистемі України використовуються трансформатори на 750 і 330 кВ, то в Європі — на 400 кВ. Для української енергосистеми вони, на жаль, не підходять. Ба більше, трансформаторів на 400 кВ також немає.
Більша частина обладнання, яке взагалі зараз можна знайти, виробляється в Азії. Це Південна Корея, Лаос, Китай, Індія, зовсім трошки — Турція і деякі арабські країни. Але обладнання, що виробляється в арабських країнах, не таке потужне, як, наприклад, в Китаї чи Південній Кореї.
— Чи всі ці країни готові продавати необхідне обладнання Україні?
— Для початку нам потрібні гроші для закупівель. Бо, наприклад, трансформатор на 330 кВ коштує 3 мільйони доларів, а на 750 кВ — близько 5,5 мільйона доларів. А ще їх привезти треба. Якщо трансформатор на 330 кВ доставляти в Україну літаком (а це максимальна вага трансформатора, яку можна доставити вантажним літаком "Руслан", в той час як український літак "Мрія", що мав більшу вантажопідйомність, знищений окупантами), то вартість такої доставки перевищує мільйон доларів. Трансформатор на 750 кВ можна доставити тільки морем.
Тут цілий комплекс питань, і над ними йде дуже інтенсивна робота. Зокрема, йде активна робота з донорами щодо фінансової та технічної допомоги. Але все це відбувається не так швидко, як би нам того хотілось.
— А хто ці донори?
— Переважно це країни "Великої сімки" та міжнародні фінансові організації. Балтійські країни дуже допомагають, Польща. Допомагає Єврокомісія.
— А як з коштами в України?
— В енергетичній галузі України зараз дуже складна ситуація з фінансами. Через воєнні дії енергокомпанії отримують значно менше коштів. І все це на тлі масштабних пошкоджень. Відновлення потребує залучення великої кількості людей, техніки, обладнання.
— Чи допомагає держава енергетичним компаніям фінансово?
— В державному бюджеті зараз зайвих коштів немає. Тож наразі про допомогу енергетичним компаніям з державного бюджету не йдеться.
— В кінці жовтня у компанії ДТЕК заявляли, що у них закінчилося обладнання для ремонтів пошкоджених енергооб'єктів. А перед тим голова НЕК "Укренерго" повідомляв, що компанія має великий аварійний запас для оперативного виконання ремонтів. Якою є зараз ситуація?
— З одного боку, маємо досить великі поставки з Європи певних класів обладнання, яке насамперед йде саме на обласні розподільчі компанії. Йдеться не тільки про ДТЕК. В Україні власників обленерго багато. Це і державні, і приватні власники. Як я розумію, Міністерство енергетики займається розподілом цієї технічної допомоги.
Що стосується НЕК "Укренерго", то вони напередодні старту масованих ракетних атак мали досить суттєві резерви. Але ці резерви вичерпані, і дефіцит обладнання є абсолютно у всіх.
Якби цих резервів не було, українська енергосистема точно не змогла б чинити такий спротив ворожим атакам, і продовжувати працювати в ситуації, коли більше 1200 ракет було спрямовано на об’єкти енергетичної інфраструктури.
— Якщо говорити про менш потужне обладнання, на ремонт якого, за вашими словами, необхідно від декількох днів до місяця, — яка ситуація з таким обладнанням?
— Таке обладнання виробляється і в Україні, і поза її межами. Зараз використовуються як внутрішні, так і зовнішні джерела поставок. З таким обладнанням проблем менше, хоча вони теж є.
— Що вдається зробити за рахунок такого обладнання?
— Енергомережа складається фактично з трьох елементів: генерації (де виробляється електроенергія), високовольтної мережі (яка транспортує електрику від генерації до розподільчої мережі) і розподільчої мережі (яка безпосередньо доставляє електрику до споживача).
Як працює енергосистема. Є генерація. Вона виробляє постійний струм. Постійний струм не може бути транспортований. Він зникає сам по собі в дротах — це закони фізики. Тому трансформатор перетворює постійний струм на змінний. Трансформатор цей стоїть на виході з електростанції. Це так званий пристрій видачі. Цей пристрій зазвичай формує напругу в 750 тисяч вольт. Чому саме таку? Тому що змінний струм що вище напругою, то краще передається по дротах, менше втрат, більше ефективності.
Після транспортування, умовно кажучи, на тисячу кілометрів електрострум потрапляє на підстанцію 750/330, де напруга струму зменшується до 330 кВ, і передається далі по дротах. Далі — напруга знижується до 110 кВ. І в цей момент струм передається від мереж Укренерго до мереж розподільчих компаній (обленерго). Обленерго в свою чергу понижують напругу до 35 кВ, а потім — до 400 вольт (те, що називають "380 вольт"). А якщо перевести в однофазний вимір, то це вже 220 вольт, які подаються в розетки безпосереднім споживачам. Таким чином відбувається робота енергосистеми.
Відповідно, все високовольтне обладнання — рідкісне, дороге і його складно дістати. Розподільче обладнання — більш доступне. Але якщо по високовольтній лінії електроенергія не прийшла, то розподіляти немає чого.
—Росіяни б’ють саме по трансформаторах видачі, які розташовуються безпосередньо біля об’єктів генерації?
— Абсолютно точно.
Крім того, вони б’ють також і по самих станціях (йдеться про гідроелектростанції) — по генераторах, машинних залах, допоміжному обладнанню.
— Наскільки реальний повний блекаут в Україні?
— Блекаут в Україні стався 23 листопада. Ми з нього успішно вийшли за 14 годин. І за дві доби налагодили постачання електрики майже всім споживачам. Тому я не ставив би знак рівності між поняттями "блекаут" і "апокаліпсис". Це різні речі.
З тими уроками, які ми винесли з цього блекауту, і досвідом, який ми зараз маємо, ворогу буде значно складніше досягти ще одного блекауту.
— Можете з технічної точки зору пояснити, чому "блекаут" не означає "апокаліпсис"?
— Блекаут — це ситуація, коли енергетична система втратила керованість. Це ситуація, коли частота в мережі зникає, станції хаотично відключаються. При цьому відбувається певна кількість технологічних аварій. Відповідно, споживачі залишаються без живлення. З високою ймовірністю вони можуть залишитись без живлення на довгий термін.
Наприклад, під час останнього великого блекауту в США і Канаді близько 40 млн людей залишались без електрики чотири доби. Таке трапляється. Трапляється і в Європі. І без війни та ракетних атак.
Повертаючись до блекауту в Україні 23 листопада, у нас тоді штатно спрацювала автоматика захисту на атомних і вугільних електростанціях. Ми відновили цілісність енергосистеми, повторюсь, за 14 годин і приєднались назад до європейської енергосистеми, з якою ми працюємо в синхронному режимі. І потім вже відновлювали електропостачання споживачам — поступово, крок за кроком, відновлюючи повну роботу генеруючих потужностей. От що відбувається, коли трапляється блекаут.
— Тобто блекаут означає некерованість енергетичної системи?
— Абсолютно точно. Тому після чергових ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі диспетчери відключають споживачів зокрема для того, щоб запобігти некерованим відключенням. Бо некеровані відключення дуже часто ведуть до технологічних аварій та ускладнення подальшого підключення споживачів до електромережі.
Варто пам’ятати, що об’єми електрогенерації і споживання не можуть не співпадати. Якщо обсяг згенерованої та спожитої в мережі електроенергії не співпадає, причому в будь-яку сторону, то система буде відключатися. Тому якщо диспетчери Укренерго бачать, що споживання стало більше і немає можливості покрити його за рахунок підключення додаткової генерації, то вони дають команду відключати споживачів. Те ж саме відбувається, якщо генерація перевищує споживання. Суть роботи операторів Укренерго — постійно тримати баланс.
Електропостачання можуть вимкнути планово або аварійно. І ніяк інакше. Кожного ранку Укренерго доводить до обленерго, який у них діє графік постачань електрики на день, виходячи з того, яка генерація працює і які є можливості. Відповідно, обленерго може спланувати, коли які споживачі будуть підключені чи відключені. Але, наприклад, якщо обленерго спланувало графік і вимкнуло певну групу споживачів, а виявилось, що підключена група споживачів споживає більше планового рівня, то доводиться застосовувати аварійне відключення.
— Чим пояснюються складнощі з формуванням точних графіків відключення споживачів?
— Поясню на прикладі. Підключили групу споживачів після ремонту постраждалого від атаки обладнання. Але виявилось, що обладнання ще не може штатно працювати. Тож цю групу споживачів відключать аварійно для повного відновлення обладнання. Після запуску відремонтованого обладнання так буває, тому і планових графіків інколи не дотримуються.
На графіки відключень впливають також безпосередньо ракетні атаки. Бо коли відбувається чергова атака, то всі попередні графіки автоматично стають неактуальними.
— Чи правильно розуміти, що відключення електропостачання, яке відбулось після масованої ракетної атаки в п’ятницю, 16 грудня, не є наслідком блекауту?
— Абсолютно точно. Енергосистема зберегла керованість. Споживачів завчасно відключили і підключили після завершення атаки. Ми не втрачали керування системою.
— Наскільки тривалими можуть бути відключення електроенергії? І наскільки це загрожує функціонуванню систем опалення та водопостачання?
— В будь-якій ситуації підключають в першу чергу критичну інфраструктуру — опалення і водопостачання. Плюс — зв’язок. Але зв’язок не споживає багато електроенергії.
— До чого готуватися українцям за умови продовження ворожих ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі?
— Якщо ворожі атаки на нашу енергетичну інфраструктуру продовжаться, то в такому режимі, як зараз, ми будемо жити як мінімум до квітня-травня.
— Українська енергосистема витримає?
— Так. Система витримає. Що далі, то краще ми розуміємо, яким саме чином ми будемо уникати некерованих відключень і яким чином можемо пришвидшувати відновлення живлення.
Але треба розуміти, що атаки продовжаться. І вони будуть дуже жорсткими. Наразі ми перебуваємо в нижній точці за запасами обладнання і матеріалів. Воно до нас їде. Багато партнерів, компаній, країн відправили або відправляють прямо зараз необхідне обладнання. Але треба протриматись певний час, поки все це з’явиться у нас.
Фото: Олександр Харченко / Facebook
Читайте Новини.LIVE!
