Відкласти на чужу старість: навіщо пенсіонерам меценати і як хоче заробити держава

Державі катастрофічно не вистачає грошей. Не вистачає на війну, на зарплати бюджетникам, соціальні виплати тим, хто їх найбільше потребує, пенсії тим, хто їх заробив тяжкою працею. І це, на жаль, зараз нормально. Бо ж війна.

В неділю ввечері, 16 жовтня, інформаційне управління Верховної Ради повідомило про активну роботу народних обранців над законопроєктом, що теоретично має дозволити збільшити виплати пенсіонерам, які отримують менше 3 тисяч гривень на місяць, за рахунок добровільних пожертв.

Як це пропонують зробити — розбирались Новини.LIVE.

Депутати поспішають "залатати діри" в Пенсійному фонді

Народна депутатка, членкиня парламентського Комітету з питань бюджету, ініціаторка згаданого законопроєкту Леся Забуранна так аргументувала актуальність законодавчої ініціативи: "До повномасштабної війни ми багато говорили про пенсійну реформу, перехід на багаторівневу систему, створення можливостей накопичення пенсій. Однак сьогодні склалася ситуація, коли це не можна впровадити так швидко, як хотілося б. Крім того, Пенсійний фонд був завжди дотаційним, він потребував підтримки з державного бюджету. Зокрема, тільки цього року понад 200 мільярдів гривень піде з держбюджету до Пенсійного фонду, щоби люди вчасно отримали пенсію. Тож ідея надзвичайно актуальна".

Судячи зі строків розгляду законопроєкту, депутати дійсно поспішають. Так, документ був зареєстрований у парламенті 8 серпня, 7 вересня проголосований в першому читанні. 14 жовтня представник Кабміну у Верховній Раді Тарас Мельничук повідомив про затвердження бюджету Пенсійного фонду на 2022 рік. Загальний обсяг видаткової частини визначено в сумі 594,4 млрд гривень, тоді як власні доходи ПФ — 386,5 млрд гривень. Таким чином, запланований дефіцит становить 208 млрд гривень. І вже за два дні парламентарі поспішили повідомити громадськості про "активну підготовку" законопроєкту до другого читання.

Як заплатити пенсію за іншого

Заявлена мета законопроєкту випливає безпосередньо з його назви —  спрощення механізму участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.

Для цього законодавець пропонує надати право на добровільну сплату страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування усім громадянам, які досягли 16-річного віку та не належать до осіб, яким призначено пенсію у солідарній системі.

Законопроєктом також пропонується надати громадянам право добровільної сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування на користь третіх осіб. Тобто, по суті, стати меценатом.

Розрахунок простий: якщо людині "світить" на старості лише мінімальна пенсія за віком, але її такий сценарій майбутнього не влаштовує, то вона може сплачувати в Пенсійний фонд додаткові страхові внески вже зараз. А якщо не може заплатити сама, зробити це можуть, наприклад, родичі. Та що там родичі — будь-хто може добровільно поділитися з державою своїми заробітками заради забезпеченої старості співгромадян.

Меценатом може бути як фізична, так і юридична особа. Гроші можна вносити або в "загальний котел", звідки вони будуть розподілятися державою між усіма майбутніми пенсіонерами, або персонально, на конкретну особу.

Ініціаторка законопроєкту Леся Забуранна повідомила, що наразі розглядається ідея створення реєстру, своєрідної бази даних з короткою історією тих, хто найбільше потребує підтримки. Таким чином, потенційні меценати зможуть обрати того, кому вони прагнуть першочергово допомогти.

Щоправда, лише 70% від суми персоналізованих благодійних внесків пропонується спрямовувати для виплати такому пенсіонерові в обраний ним спосіб, а 30% зарахувати до солідарної системи — тобто залатати діри у загальному Пенсійному фонді.

Останній пункт одразу викликає питанння, і не лише у стороннього читача. Чому пропонується саме такий розподіл коштів і чому визначеному пенсіонеру не платити всі 100% призначених йому меценатських внесків — не розуміють і в парламентському Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, який надав свій публічний висновок на законопроєкт.

Благодійність із розмитою перспективою

Будь-які зміни пенсійної системи — надзвичайно чутливе соціальне питання. І тут потрібна продумана, комплексна, єдина політика влади. Уряд і парламент нарешті мають визначитись, яку пенсійну систему ми хочемо будувати.

"Ніякого меценатства не може бути, доки "права рука" заявляє про збереження в Україні солідарної пенсійної системи, а "ліва рука" — про необхідність скасування ЄСВ або виплати пенсій виключно за рахунок державного бюджету", — вважає провідна наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Олександра Бетлій.

На її думку, меценат сплачуватиме адресні пенсійні внески лише за умови, якщо знатиме, що солідарна пенсійна система існуватиме й надалі. А людина, на користь якої було сплачено страховий внесок, з часом отримає страхову пенсію, що залежатиме від розміру сплачених внесків. Це буде справедливо, чесно і прозоро.

"Моя точка зору: солідарна пенсійна система має існувати й надалі. У цієї системи є певні недоліки, потрібно вносити корективи, але вона має функціонувати. І ЄСВ має сплачуватись обов'язково", — впевнена співрозмовниця Новини.LIVE.

Коли ж представники влади заявляють, що через 15-20 років солідарна пенсійна система в Україні вже не працюватиме, бо не буде кому працювати і сплачувати пенсійні внески, то хто ж зараз буде меценатствувати. Та й чи про меценатство наразі йдеться взагалі? Може, варто все називати своїми іменами, створити Пенсійному фонду благодійний рахунок, збирати на нього гроші і назвати це благодійною допомогою у військовий час. Все буде чесно і прозоро. Українці обов’язково допоможуть, упевнена експертка.

Меценат заплатить тричі

Запорука успіху залучення коштів населення до бюджету — це, перш за все, довіра до держави.

"Це більше психологічна, ніж економічна історія. Я в це не дуже вірю. Високої довіри до Пенсійного фонду у громадян України немає", —  констатує економістка CASE Україна Наталія Лещенко.

На жаль, в Україні розмір майбутніх пенсій часто-густо неможливо передбачити. Він залежить від маси факторів, зокрема й від політичних обставин. Історично тому багато прикладів. І з цим держава має цілеспрямовано працювати.

Важливий момент — запровадження меценатських пенсійних внесків не повинно перетворитись на чергову масштабну схему уникнення від оподаткування. Оскільки пенсійні виплати в Україні не оподатковуються, то податки на пенсійні внески мають додатково сплачувати самі меценати.

Таким чином, меценат платитиме тричі: 70% — "тому хлопцю", 30% — "всім останнім хлопцям", а на додачу — податок на повну суму. Чи знайдеться багато охочих? Навряд чи.

І це лише те, що стосується очевидних, задекларованих в законопроєкті речей.

А головне — попереду. Воно в нюансах. Наразі залишаються незрозумілими маса важливих моментів. Наприклад, за яким принципом страхові внески від меценатів розподілятимуться в подальшому між потенційними претендентами — майбутніми пенсіонерами. Та й чи лише між пенсіонерами? Чи не виникне у держави спокуса в якийсь момент запустити руку в контрольовані і керовані нею пенсійні накопичення громадян, як це сталося, наприклад, в росії з їхнім "Фондом національного добробуту"?

Яким чином кошти будуть застраховані? І що взагалі держава робитиме з цими ресурсами? А що з цього приводу думають Національний банк і Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку?

Але найскладніше зрозуміти, наскільки життєздатною є сама ідея залучення меценатів до сфери пенсійного забезпечення. Чи реально у такий спосіб покращити в майбутньому добробут значної кількості українських пенсіонерів? Чи це лише тимчасова тактика наповнення виснаженого війною державного бюджету?