Як запобігти корупції під час відновлення України: директорка ІЗІ Мартина Богуславець для Новини.LIVE

За оцінками Уряду, Світового банку та Єврокомісії, потреби на повоєнне відновлення інфраструктури та житлового сектора України становитимуть щонайменше 350 млрд доларів.

Організація процесу розпорядження цими коштами на центральному та регіональному рівнях без корупції — виклик для держави, від якого залежить обсяг ресурсів, який вдасться залучити, можливість відновлення економіки після війни та вступ України до ЄС.

Новини.LIVE звернулись до виконавчої директорки аналітичного центру "Інститут законодавчих ідей" Мартини Богуславець за експертизою щодо мінімізації корупційних ризиків під час майбутнього повоєнного відновлення України.

Створення Національного фонду відновлення України

Ще на початку літа Уряд створив декілька різних фондів, зокрема Фонд підтримки малого та середнього бізнесу, Фонд підтримки армії, Фонд відновлення та трансформації економіки, Гуманітарний фонд, Фонд обслуговування та погашення державного боргу, Фонд відновлення майна та відновлення інфраструктури.

Окремо Урядом запущено онлайн платформу U24, основним завданням якої визначено виключно збір коштів для відновлення України як у воєнний, так і повоєнний періоди. Передбачається, що кошти будуть розподілені за трьома основними напрямками: оборона та розмінування; гуманітарна та медична допомога, а також допомога дітям; відбудова України. Йдеться про відновлення об’єктів критичної інфраструктури, доріг, мостів, шкіл та лікарень; відновлення електро-, водопостачання та зв’язку. При цьому грошові кошти заходять через цю онлайн платформу на рахунки міністерств.

Однак логіка їх розподілу за об'єктами та регіонами є непрозорою.

"Слід зазначити, що в умовах воєнного стану модель фінансування конкретних об'єктів через профільні міністерства може бути виправданою. Але під час повоєнного відновлення, коли до України надійде найбільша сума грошових коштів міжнародних партнерів, така модель не може бути використана", — зазначає Мартина Богуславець.

Внаслідок такої різноманітності фондів, їхніх розпорядників, порядків використання коштів, відсутності громадського контролю, зазначає співрозмовниця Новини.LIVE, існує багато ризиків. Зокрема, через відсутність координаційної ролі Фонду відновлення України з іншими суб'єктами — органами місцевого самоврядування, державної влади, бізнесом, міжнародними партнерами — існує ризик непрозорого розпорядження коштами, що беззаперечно здатне призвести до вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень.

Крім того, затвердження різних порядків використання коштів неминуче призведе до закладення в них корупційних норм, які дозволятимуть зловживати недоброчесним чиновникам.

Ще один ризик — висока ймовірність політичного впливу під час розподілу коштів у ручному та закритому режимі, коли політичні фігури, керуючись власними інтересами, визначатимуть, кому саме та в якій сумі нададуть фінансування, а кому відмовлять, наприклад, через політичну конкуренцію з міським головою.

Як наслідок — матимемо невисокий рівень довіри міжнародних партнерів та інвесторів, оскільки останні будуть позбавлені можливостей впливу на процеси, нагляду за їх розподілом та використанням, обранням підрядників тощо.

Важливо також розуміти, що організація публічних закупівель органами державної влади може спричинити отримання замовлень від підрядників, які є учасниками сталих корупційних схем.

Єдиний підхід центральної та місцевої влади

В період воєнного стану, до початку роботи Національного фонду відродження, державні органи та органи місцевого самоврядування анонсують та впроваджують різноманітні способи залучення коштів та партнерства, які не зв’язані в єдину систему та мають хаотичний характер. І це проблема.

Крім того, говорить Мартина Богуславець, значна частина цих ініціатив має недостатній рівень прозорості та підзвітності, а також різні процедури та підходи навіть у рамках єдиної системи.

До створення Національного фонду відродження кількість ініціатив щодо відновлення зростатиме. Кошти на відновлювальні роботи будуть залучатись різними шляхами, зокрема через процедури, які не вимагають високого ступеню прозорості та підзвітності від органів державної влади та місцевого самоврядування.

"За таких умов існують ризики подвійного фінансування, відмивання коштів, їх неефективного використання, завищення цін без будь-якого контролю та реальних можливостей впливу, а також вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень під час розподілу коштів", — застерігає співрозмовниця Новини.LIVE.

Корупційні ризики також підвищуються через необхідність швидкого відновлення, а отже й швидкого освоєння коштів, та велику кількість пошкоджених об’єктів, а отже й велику кількість процесів, за якими одночасно має встигати стежити громадськість і контролювати дії влади.

"При вирішенні цієї проблеми необхідно враховувати баланс інтересів: одночасно зберегти можливість представникам влади залучити якомога більше коштів з різних джерел і мати певну міру самостійності при цьому. Важливо не створювати зайвих бюрократичних перепон, але одночасно запровадити запобіжники від проявів корупції при використанні цих коштів, які забезпечать прозорість та підзвітність влади", — рекомендує експертка.

Дієвий контроль з боку громадськості

Проблеми, які існували у сфері громадського контролю та залучення громадськості, критично загострюються через воєнний стан та потребу в швидкому ухваленні рішень. Разом з тим швидке та непрозоре ухвалення рішень сприяє корупції, адже дозволяє оперувати коштами та власністю громади виходячи не із суспільних інтересів, а злочинних зв’язків.

Так, без якісного залучення громадськості при формуванні містобудівної документації існує ризик вчинення корупційних правопорушень у сфері будівництва та посилення впливу лоббі забудовників на владу.

Аналогічна ситуація — із розпорядженням публічними коштами та залученням кредитів. Без широкої участі громадськості в процесах кошти можуть спрямовуватись під впливом корупції.

Має бути забезпечено баланс між можливістю достатньо швидкого ухвалення рішень із одночасним широким залученням громадськості. Також необхідно максимально широко використовувати електронні інструменти демократії задля врахування інтересів членів територіальної громади, які були вимушені тимчасово покинути її через війну.