Як економіка росії переживає санкції, та що буде далі
Поділитися
Країни Європейського Союзу погодили десятий пакет санкцій проти росії. Це сталося через рік після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.
Нові санкції Європейського Союзу проти росії охоплюють експорт на суму 11,4 млрд євро та включають обмеження на чутливі технології подвійного призначення та передові технології, що сприяють підвищенню військового потенціалу та технологічному вдосконаленню росії.
Десятий пакет санкцій
Під санкційні обмеження проти росії потраплять електронні компоненти, що використовуються в російських системах озброєнь.
До списків санкцій додано 96 організацій, пов'язаних з російським військово-промисловим комплексом. Це доводить загальну кількість військових кінцевих користувачів, що включені до списку, до 506, повідомляє ЕП.
Вперше до списків санкцій включено сім іранських організацій, які використовують компоненти, вироблені в ЄС, і надають росії військові безпілотники для атак на цивільну інфраструктуру України.
Додаткові заборони накладено на експорт в рф товарів, які можна використовувати для підтримки російських військових дій. Серед таких товарів — важкі вантажівки, які досі не були заборонені, та запчастини до них, електрогенератори, біноклі, радари, компаси, конструкції для будівель баштового типу, вилкові навантажувачі, електроніка, деталі машин, насоси, обладнання для обробки металів, товари, які використовуються в авіаційній промисловості, зокрема турбореактивні двигуни.
Запроваджується заборона на імпорт в ЄС з росії бітуму та супутніх матеріалів, таких як асфальт, а також синтетичного каучуку й технічного вуглецю.
Три російські банки додані до списку суб'єктів, на які поширюється заморожування активів, а також заборона надання коштів та економічних ресурсів.
Новий пакет санкцій також передбачає заборону громадянам росії входити до складу керівних органів компаній критичної інфраструктури держав-членів ЄС.
Російським громадянам та юридичним особам забороняється бронювати потужності для зберігання газу в ЄС (за винятком LNG).
Запроваджуються нові зобов'язання щодо звітності про активи російського центрального банку. Це особливо важливо у зв'язку із можливим використанням державних російських активів для фінансування відновлення України після поразки росії.
Крім того, авіаційні оператори в країнах ЄС повинні повідомляти про свої нерегулярні рейси національним компетентним органам, які потім інформуватимуть інші країни-члени ЄС.
Рада ЄС також ініціювала процес припинення ліцензій на мовлення ще двох російських ЗМІ: RT Arabic та Sputnik Arabic.
До списку санкцій додано 121 фізичну та юридичну особу. За даними ЄП, до списку увійшли найвищі державні чиновники та військові керівники, причетні до війни проти України, а також маріонеткові органи влади, встановлені росією на окупованих територіях України.
До списку також увійшли ключові постаті, які причетні до викрадення українських дітей та вивезення їх до росії. У списку також — організації та особи, які забруднюють публічний простір дезінформацією.
Крім того, в рамках санкцій буде задіяно заходів проти осіб в Ірані, які беруть участь у розробці безпілотників та компонентів для підтримки російської армії. Також під приціл санкцій потрапляють члени та прихильники російської групи Вагнера та її діяльність в інших країнах, таких як Малі й Центральноафриканська Республіка.
Конкретний список прізвищ стане відомим після опублікування в Офіційному журналі ЄС.
Атипова криза: як санкції впливають на економіку росії
Міжнародні санкції проти росії — це, безумовно, добре і правильно. Але наскільки вони є дієвими в плані досягнення основної мети — ослаблення економіки росії настільки, щоб агресорові стало занадто дорого вести війну? І тут все не так очевидно. Розібратися в тому, що відбувається в економіці країни-агресора через міжнародні санкції, нам допоможуть російські економісти.
Як зазначає російське видання RE:RUSSIA, скорочення російської економіки в 2022 році виявилося в рази меншим, ніж прогнозувалося абсолютно всіма економістами та експертами, включаючи російський центробанк та міжнародні організації. Втім, попри існуючі уявлення, фактичні втрати російської економіки внаслідок вторгнення в Україну та безпрецедентних міжнародних санкцій становили 2022 року 5,5–6% ВВП. До кінця 2021 року на хвилі постковідного відновлення та зростання експортних доходів економіка вийшла на темпи зростання вище 5%.
І хоча у 2022 році зростання мало сповільнитися, 3% річного приросту виглядали цілком реалістично. Таким чином, адекватна оцінка втрат економіки — це різниця між її очікуваним зростанням та фактичним стисненням (2,5–3%). Однак отримана цифра втрат все одно в 2–2,5 разу менша, ніж втрати при очікуваному скороченні ВВП у 2022 році на 8–12%. На тлі оптимістичних даних щодо стану російської економіки МВФ в останньому прогнозі навіть припустив її зростання на символічні 0,3% у 2023 році.
Парадокс ситуації, що склалася, полягає в тому, що показники російської економіки, які виглядають набагато краще за очікування, не свідчать про те, що економіка стійка до факторів кризи. Вони свідчать, що існують обставини, які пригнічують природну реакцію економіки на ці фактори. Такою обставиною у 2022 році стали аномальні прибутки від експорту енергоносіїв. Економіка не "впоралася з санкціями" — вона через зазначені обставини просто слабко відчула їх. І між цими двома оцінками є принципова різниця.
Країни, здатні протистояти широким міжнародним санкціям, у довгостроковому періоді зазнають значно більших втрат. Їхня економічна та політична система консервується, мобілізується під завдання протистояння санкціям ("економіка опору"). Суспільство адаптується до тривалого існування в умовах антисанкційної мобілізації, але в результаті на тривалий період позбавляється потенціалу та інструментів розвитку. Так, Іран, який перебуває під санкціями з 1979 року, так досі й не досяг рівня ВВП на душу населення, який мав 50 років тому — на початку 1970-х років.
Економічна криза, що виявляє себе у значному скороченні валового продукту і доходів громадян, — це прояв дисбалансів, що склалися в економіці. Це болісний ефект, який підштовхує економічних суб'єктів і суспільство загалом до того, щоб знайти спосіб виправлення таких дисбалансів. Наявність обставин, які дозволяють у певному періоді пом'якшувати прояви кризи, не усуваючи дисбалансів, — це максимально несприятливий у довгостроковій перспективі сценарій. Якщо у вас болить живіт і це апендицит, а ви ковтаєте величезну кількість знеболювальних, то біль може вщухнути, але ваш шанс померти стрімко зростає. У той час як операція з видалення апендициту, хоч неприємна в моменті, є простою та стандартною процедурою.
Іран і Мексика на початку 1970-х перебували на одному рівні розвитку, маючи ВВП на душу населення дещо вищий за середньосвітовий. Незважаючи на іранську перевагу нафтового експорту, Мексика через 50 років має ВВП на душу населення дещо нижчий від середньосвітового, але майже вдвічі перевищує показники Ірану, який, опинившись під санкціями в 1979 році, так і не досяг поки що рівня добробуту початку 1970-х.
Туреччина та Куба також мали на початку 1970-х близькі результати. І хоча Куба, яка перебуває під санкціями, подвоїла свій показник за 50 років, вона майже не скоротила розрив із середньосвітовим ВВП на душу населення. У той час як ВВП на душу населення в Туреччині виріс за той же період у 3,8 разу і перевищив середньосвітовий на 20%.
Криза позаду чи попереду?
Навіть нормалізація експортних доходів, тобто скорочення їх на 100–150 млрд доларів, почне розкручувати стислу торік спіраль кризи у зворотному напрямку. Макроекономічна ситуація в росії 2023 року буде принципово відрізнятися від 2022-го, вважає професор Університету Каліфорнії, Лос-Анджелес, Олег Іцхокі.
2022 рік був роком імпортних санкцій, руйнування та перебудови ланцюжків поставок в умовах надмірного фінансування та колосального припливу валютних доходів. 2023-й, навпаки, стане роком адаптованих ланцюжків постачання, але водночас і роком зниження експортних доходів та валютного фінансування в умовах постійного бюджетного дефіциту. У цьому сенсі 2023 рік може виявитися набагато схожим на типову кризу, коли економіка страждає від скорочення припливу капіталу, тиску девальвації та наростаючих проблем із фінансуванням усієї економіки — і банківської, і виробничої її частини.
Відтік приватного капіталу, за розрахунками центрального банку росії, становив у 2022 році 250 млрд доларів, тобто приблизно 12% ВВП, і став рекордним за всю історію. Проте минулого року його ефект компенсувався профіцитом від зовнішньої торгівлі, практично рівним йому за обсягом (280 млрд доларів), що дозволило нарощувати державні витрати, підтримувало банківську систему та доступність кредитів, а також доступність імпорту за рахунок міцного рубля. Скорочення ж профіциту в 2023 році підвищить напруження в усіх цих напрямах. Питання полягає лише в масштабах цього скорочення і, відповідно, гостроти наростаючих проблем.
На думку колишнього заступника міністра фінансів росії, експершого заступника голови Банку росії Олега В'югіна, досягнення в 2023 році планового рівня нафтогазових доходів у 8 трлн рублів виглядає все більш проблематичним. Так, у січні 2023 року доходи бюджету скоротилися на третину порівняно із січнем минулого року, тоді як витрати збільшились на 60%. Бюджетний стимул, що був задіяний у 2022 році та обмежив спад економіки, буде важко забезпечити у 2023 році без інфляційних наслідків.
Таким чином, для виконання планів фінансування бюджетних видатків доведеться залучити з Фонду національного добробуту не 3 трлн рублів, а 6 трлн. Це створить ризик зростання інфляції.
Завдяки наявності запасу фінансових ресурсів у державному та корпоративному секторі шанси пройти 2023 рік без руйнування фінансової стабільності зберігаються, але в наступні роки без істотного урізання державних витрат ця стабільність буде фатально зруйнована.
За словами керівника Економічної експертної групи Євсея Гурвіча, фактором ризику для російської економіки є дефіцит кваліфікованих трудових ресурсів, який вже у 2022 році зробив свій внесок у стримування економіки та зростання зарплат. Нові хвилі фронтової мобілізації та втеча населення від неї збільшуватимуть ризики для економіки.
Крім того, якщо імпорт сучасного обладнання та технологій залишиться недоступним через технологічні санкції, то у продуктивності праці почне проявляти себе наростаюча технологічна відсталість промисловості.
Нарешті, населення країни зосереджено у її європейській частині, а логістична інфраструктура торгівлі була спрямована на отримання переваги із сусідства з Європою та інтеграцію з європейськими ринками. Тепер і імпорт, що забезпечує споживання, і експорт йдуть переважно через Азію, це збільшує транспортне плече та створює потреби у побудові нової інфраструктури та відповідних інвестиціях.
Визначеність невизначеності та незворотні зміни
Ще один важливий чинник, який рідко враховується в економічних прогнозах, але насправді має величезний вплив на економіку та економічну політику — це невизначеність, наголошує Євсей Гурвіч. Цей фактор важко виміряти, але висока невизначеність штовхає бізнес до того, щоб відкладати рішення про інвестиції та найм працівників, банки — підвищувати кредитні ставки, закладаючи в них додаткові ризики, а громадян — накопичувати заощадження за рахунок скорочення споживчих витрат. Крім того, невизначеність різко знижує ефективність економічної політики, внаслідок чого уряду та центральному банку доводиться вдаватися до дедалі сильніших заходів.
У 2022 році ступінь невизначеності був максимальним з часів дефолту 1998 року, що виявлялося в рекордному розмаху коливань курсу долара та багаторазовому перегляді оцінок річного спаду ВВП. Проте 2023 року невизначеність змінить свій знак. І це посилить ризики, пов’язані з економічною політикою. Навряд чи хтось може зараз сказати, чи підвищуватимуться податки в найближчій перспективі (скоріше — так), які нові санкції запроваджуватимуться, і які кроки російська влада буде змушена зробити у відповідь на зміну кон'юнктури.
Цілком імовірно, що висока невизначеність спровокує спроби обмежень економічної свободи в країні — запровадження елементів планування, посилення державного регулювання тощо, вважає Гурвіч.
Проблеми у сфері державних фінансів та інші ризики, що ведуть до погіршення економічного становища та падіння реальних доходів населення, можуть викликати реакцію влади у відповідь — подальше підвищення податків і посилення державного впливу на комерційний сектор, що в результаті посилить зниження ефективності виробництва, вторить йому Олег В'югін.
Основна тенденція зараз полягає не в русі назустріч кризі, а в поступовій "совєтізації" економіки в надії її уникнути, резюмує Гурвіч. Цей загальний тренд має безліч проявів: швидке відгородження російської економіки від світової, підвищення формальної та неформальної ролі державного сектору, збільшення бюджетних видатків на оборону та безпеку, а також розширення військового виробництва.
Природа цієї "совєтізації" пов'язана не з прагненням відмовитися від ринкової економіки як такої, а з наявністю політичних цілей, які безумовно превалюють над економічними. Мова йде про протистояння Заходу та санкціям, по-перше, та мілітаризацію країни і економіки, по-друге. При цьому курс мілітаризації виглядає стратегічним вибором, який залишиться серед первинних цілей навіть у разі, якщо активні бойові дії в Україні припиняться в 2023 році.
У цьому сенсі економічна політика режиму, що діє в росії, зазнала незворотних змін, наслідки яких у 2022 році — знову ж таки — були задрапіровані рекордним рентним фінансуванням. В результаті нарощування військового виробництва парадоксальним чином допомагало економіці демонструвати відсутність кризи. Але вже наступного року конфлікт політичних пріоритетів та економічної доцільності виявить себе досить гостро.
Читайте Новини.LIVE!
