Як подолати корупцію під час повоєнної відбудови України

Під час повоєнної відбудови до України надходитимуть значні кошти від міжнародних партнерів, що викликає їхнє занепокоєння з огляду на історію корупції в Україні. Тож антикорупційна робота повинна мати підтримку на найвищому рівні з боку українського уряду, президента та міжнародних партнерів.

Використання міжнародних коштів у процесі відновлення має бути прив’язане до суворих антикорупційних умов. Серед цих умов мають бути підтримка антикорупційних інституцій та реформ, які впроваджуються в Україні з 2014 року, а також особливий акцент на якомога більш ефективному використанні наданих на відновлення коштів на благо всього українського суспільства.

Новини.LIVE пропонують своїм читачам чергову серію тез із книги "Відновлення України: принципи та політика", підготовленої міжнародним колективом авторів в рамках проєкту "Українська ініціатива" європейського Центру досліджень економічної політики (CEPR). Раніше редакція опублікувала рекомендації щодо пріоритетів повоєнної відбудови та реформ державного управління в Україні.

Цього разу тези стосуються антикорупційної політики під час повоєнної відбудови України. Рекомендації підготували: Торбйорн Беккер (SITE, Стокгольмська школа економіки), Джонатан Лене (SITE, Стокгольмська школа економіки), Тимофій Милованов (Київська школа економіки, Піттсбурзький університет), Джанкарло Спаньоло (Університет Тор Вергата у Римі, Стокгольмський університет, CEPR), Наталія Шаповал (Київська школа економіки).

Публічні закупівлі

Експерти дають кілька технічних рекомендацій щодо організації публічних закупівель протягом першої стадії відновлення.

Перша рекомендація стосується відкритих контрактів — щоб уникнути недоліків складних  передзакупівельних процедур і забезпечити підзвітність через прозорість та постмоніторинг. 

Друга рекомендація — надійний захист викривачів і, можливо, винагорода для них.

По-третє, Україна могла би використовувати рамкові угоди для швидкого проведення другого етапу закупівель, щоб сприяти прозорості та підвищити ефективність у нинішній надзвичайній ситуації.

Хоча негайна фаза відновлення потребує спеціальних швидких процедур закупівель, переважна частина подальшого процесу відбудови буде довгостроковою та має відповідати найкращим можливим стандартам планування, закупівель, прозорості та звітності. В Україні вже існує розвинена цифрова система закупівель на центральному та місцевому рівнях. Чим менше буде винятків із використання системи та процедур закупівель, тим менший ризик системної корупції під час відбудови, зазначають експерти.

Рекапіталізація банків

Війна негативно вплинула на фінансове здоров’я компаній і домогосподарств, тож на певному етапі доведеться вирішувати питання непрацюючих кредитів у банківському секторі. Рівень непрацюючих кредитів був доволі високим ще до війни, хоча й потроху знижувався. Після війни для вирішення проблеми нових і старих непрацюючих кредитів та відновлення здоров’я банківського сектору, імовірно, знадобляться значні обсяги державних коштів. Як і в будь-якій ситуації зі значним використанням державних коштів, цим процесом потрібно буде управляти обачно й прозоро для забезпечення ефективності, справедливості та підзвітності.

Державні підприємства

Державні підприємства слід реформувати в кілька етапів, щоб зменшити можливості для корупції, забезпечити економічну ефективність та уникнути передачі цінних активів особам чи компаніям у спосіб, який не принесе користі громадянам.

Реформування держпідприємств має проходити в кілька етапів. Спершу потрібно призначити незалежні наглядові ради, обравши членів цих рад на основі відповідних заслуг і досвіду, а не політичних зв’язків. По-друге, державні підприємства мають працювати на ринкових умовах без особливих переваг у регулюванні, ціноутворенні чи фінансовій підтримці з боку пов’язаних банків. По-третє, державні підприємства, які не є природними монополіями чи підприємствами особливого стратегічного значення, можуть стати кандидатами на приватизацію, що було частиною рекомендацій МВФ до війни.

Нарешті, приватизація має відбуватися прозоро, з дотриманням найкращих міжнародних практик, щоб гарантувати максимізацію вартості суспільних активів. Нашвидкуруч проведена приватизація несе ризики створення нових олігархічних структур та несправедливої передачі багатства від населення тим, хто контролює приватизаційний процес. Водночас ретельно продумана приватизація, включно з використанням первинних публічних розміщень акцій (IPO) сприятиме розбудові стійкого фондового ринку в Україні. 

Податки, збори, державні активи, ринкове регулювання, ліцензії

Органи влади й загалом держслужбовці різного рівня контролюють значні потоки державних коштів та активів, а також функціонування ринків. 

Необхідно позбутися культури непрозорих угод між політиками та бізнесом в олігархічній структурі, що превалює в Україні. Для цього насамперед потрібен сталий політичний консенсус. Однак боротьбі з корупцією також може сприяти ширше використання цифрових технологій, прозорий моніторинг і звітність, усунення непотрібних обмежень та викривлень ринків. 

Спеціальні режими оподаткування та податкові пільги є результатом бізнесово-політичних угод. Ці угоди мають в Україні довгу й багату історію — від вільних економічних зон, які охоплювали 10% території країни у 2003 році, до індустріальних парків, звільнення від податків певних галузей (наприклад, сільського господарства) та "інвестиційних нянь". 

У слабкому інституційному середовищі податкові пільги є в найкращому випадку неефективними, а в гіршому — сприяють корупції. Отже, подібну практику слід обмежити, особливо під час відбудови, коли вимоги щодо особливих потреб лунатимуть найголосніше. Якщо ж уряд все-таки вирішить підтримати певні регіони чи галузі, субсидії мають бути прозорими та повинні бути включені до бюджетного процесу. 

Коли ринкам дозволяють бути конкурентними, це зменшує ренту та спокусу долучитися до процесу розподілу цієї ренти за допомогою корупційних схем. Впровадження цього принципу на практиці вимагатиме змін на багатьох рівнях суспільства включно з реформою державної служби, спрямованою на професіоналізацію держслужбовців за допомогою навчання, перегляду зарплат і пільг, а також прозорих процедур найму та звільнення на основі особистих заслуг. 

Процес вступу до ЄС, громадянське суспільство, ЗМІ та освіта на всіх рівнях

Статус України як країни-кандидата на вступ до ЄС є доброю новиною в багатьох аспектах, зокрема він визначає напрямок інституційних реформ, які також можуть знизити корупцію. Те, що країни з перехідною економікою, які приєдналися до ЄС, мають набагато нижчі показники корупції, ніж країни з перехідною економікою, які цього не зробили, є обнадійливим, але також може бути наслідком невипадкового відбору (тобто нижча корупція була передумовою вступу до ЄС). 

Україна має скористатися можливістю, яку їй відкриває вступ до ЄС, задля реалізації свого антикорупційного плану. Хоча країни з перехідною економікою, які приєдналися до ЄС, є менш корумпованими порівняно з іншими країнами з перехідною економікою, між цими державами також існують значні відмінності, і сам по собі вступ до ЄС не приведе до автоматичного зникнення корупції в Україні чи деінде. Щоб максимально скористатися процесом вступу до ЄС, громадяни, громадянське суспільство та міжнародні партнери повинні будуть моніторити та підтримувати загальну програму антикорупційних реформ в Україні. 

В іншому разі зростання бюрократії через впровадження певних постанов ЄС може створити нові корупційні ризики. Це може бути короткостроковий ризик, оскільки, коли країни стають заможнішими, компанії починають більше цікавитися звичайною бізнес-діяльністю, яка приносить вищі прибутки, ніж корупційні практики в низькоприбутковому середовищі. 

Висновок для України та її міжнародних партнерів полягає в тому, що сам по собі вступ до ЄС не вирішить проблем корупції, а отже, його потрібно доповнити належною законодавчою базою та антикорупційними зусиллями України за підтримки її міжнародних партнерів. 

Процес відбудови значно вплине на місцеві громади, де він реалізовуватиметься, тож важливо залучати громадян і громадянське суспільство задля максимізації цінності проектів та мінімізації корупції. Прозорість, поширення інформації, підзвітність та участь місцевих стейкхолдерів будуть ключовими для досягнення цих цілей. 

Зусилля з викорінення корупції також потрібно комунікувати для української громадськості. Післявоєнний період зміни суспільного настрою та відчуття спільної мети слід використати для донесення чіткого меседжу, що Україна пориває з корупційними практиками минулого. Сюди можна включити освітні заходи в школах, а також загальні медіакампанії для всього суспільства. Водночас слід заохочувати розвиток нового медіаландшафту, який зміцнюватиме демократію в Україні та сприятиме антикорупційним зусиллям.