"Нас чекають важкі осінь і зима": Юрій Пивоваров про стан економіки та плани щодо відновлення країни після війни

За статистикою, Україна втратила третину економіки після лютневого вторгнення країни-агресора. У квітні Президент створив Національну раду з відновлення України від наслідків війни, яка є консультативно-дорадчим органом і має дати певні напрацювання, які увійдуть в основу програми з відновлення держави.

Генеральний директор Київського міжнародного економічного форуму Юрій Пивоваров, який увійшов до складу новоствореного органу, в інтерв’ю Новини.LIVE розповів про перспективи розвитку економіки найближчим часом та як міжнародні форуми допоможуть залучити фінансову допомогу.

Коли ми отримаємо державу майбутнього

— Чи зруйнувала війна нашу репутацію як комфортної країни для інвестувань?

— Репутація України в світі значно зросла від початку війни, адже ми — країна, яка захищає свободу та демократію. Але економічна й інвестиційна привабливість дуже сильно впала. Складно буде вмовити інвестора побудувати завод, наприклад, у Харкові навіть не зараз, а після війни. І як це зробити — дуже непросте питання, і ні в кого зараз немає відповіді на нього.

Зрозуміло, що немає простих рішень у складних питаннях. І над планами відновлення української економіки працює багато різних організацій. Я особисто входжу до Національної ради відновлення, створеної Президентом, а саме у групу з переробної промисловості.

Наша група вже розробила план відновлення промисловості зі страхуванням військових ризиків, з різними джерелами фінансування, з преференціями для нових інвесторів. Я впевнений, що багато ідей цього плану буде впроваджено в життя.

— Можете поділитися цим планом?

— Це п’ятирічний план. Ми проаналізували сировину, що виробляє Україна, та потреби, які є на внутрішньому і зовнішньому ринках. Наприклад, зерно ми зараз вивозимо, а можемо його переробляти та екпортувати борошно чи крохмаль. Також маємо величезний внутрішній ринок паперу: у нас є деревина, сировина і є ринок, але бракує виробничих потужностей.

Ми прорахували по різних галузях потребу в інвестиціях: скільки потрібно державних коштів на підтримку таких проєктів, скільки необхідно приватних інвестицій і які гарантії їхнього захисту, преференції та стимули.

Для іноземного капіталу важливо, щоб інвестував український капітал

— Який стан економіки сьогодні та за скільки років ми вийдемо на довоєнний рівень?

— Це залежить від стану економіки на момент перемоги, адже ми не знаємо, що буде далі. Зараз вже втрачена третина української економіки, а нас ще чекають важкі осінь і зима.

За моїми оцінками, нам буде потрібен рік, щоб підготовути проєкти, домовитись з донорами та інвесторами. І потім 3–5 років на відновлення.

— Чи потрібно вже зараз готувати законодавство, не втрачати час після закінчення війни?

— Однозначно так. Вікно можливостей, яке відкриється для України після перемоги, буде недовгим, тому нам треба бути готовими вже зараз. Пропозиції, проєкти, законодавство потрібно готувати вже.

— Які основні камені спотикання в законодавстві, що псували роботу інвесторів?

— Інвестор завжди прораховує ризики втрат своїх вкладень. Тому перше, що нам потрібно — створити міжнародну систему гарантій. Як приклад, MIGA в Ізраїлі страхує від військових ризиків.

Друге — потрібне дешеве проєктне фінансування, якого в Україні не було і до війни. Має з'явитися державний банк розвитку, що буде видавати дешеве, довге фінансування на будівництво нових заводів і проєктів або компенсувати ставку, яку інвестор візьме у комерційному банку.

Третє — необхідна зміна структури економіки завдяки системі інвестиційних стимулів для створення сучасної переробної промисловості. Якщо ми будемо далі вивозити руду, зерно, метал, не оброблюючи, не у вигляді кінцевого продукту, а як сировину, то далі залишимося бідною країною, яка не зможе забезпечити свій розвиток. Для заводів, які створюють конкурентоспроможну продукцію з високою доданою вартістю, потрібно зробити державні преференції — трошки краще, ніж у країнах-сусідах.

— Які ще питання економіки нині найактуальніші?

— Одне з таких — питання збільшення експорту. Багато американських та європейських компаній відмовляються від товару "made in russia" та "made in belorussia". Ми маємо замінити російські та білоруські товари на їхніх ринках вітчизняною продукцією.

Дуже важливо сьогодні просувати українські бренди на світових ринках. Адже ми можемо як виготовляти готову продукцію, так і вбудовуватися в ланцюжки міжнародних корпорацій, наприклад авіа- та автогігантів.

Ще одне з важливих питаннь — це наші державні закупівлі. До війни доля імпорту в держзакупілях становила 38%. В європейських країнах це максимум 3–5%. За наші з вами податки часто купували іноземні автобуси і трамваї, комунальну техніку та обладнання.

Ефективна державна економічна політика полягає в тому, щоб за державні кошти розвивати українських виробників, які платять зарплати і податки в Україні. Війна показала наскільки важливо розвитвати власних виробників військової техніки та озброєння.

— Який ваш прогноз, що чекає нас в економічному вимірі?

— До весни буде важко. До дна ми ще не дійшли. Харків, Дніпро, Запоріжжя — великі промислові міста, але крім того, що вони потерпають від обстрілів, там не вистачає людей на виробництві: частина в армії, частина поїхала, працювати нема кому. На жаль, падіння економіки буде продовжуватися до перемоги.

— Міжнародна допомога нам вирівняє ситуацію?

— Зараз наша країна тримається за рахунок міжнародної допомоги, адже ми маємо дефіцит бюджету до 5 млрд доларів щомісячно. А от на відновлення нам будуть потрібні зовсім інші кошти. Ми бачимо потребу в 1 трлн доларів. Тільки на розвиток промисловості потрібно 94 млрд доларів — це і грошима, і гарантіями. Захід це розуміє, що масштаб підтримки має бути досить великий, і зараз розробляються відповідні програми фінансування.

— Якою ви бачите економіку України після перемоги?

— Кажуть, що ми живемо в постіндустріальному суспільстві. Я з цим погоджуюсь тільки в сенсі, що нам потрібно розвивати IT. Це найперспективніша галузь в Україні, тож варто більше навчати нашу молодь.

Але для того, щоб економіка була потужною, необхідна промисловість. Сучасна індустріалізація — це основа економічного розвитку і не тільки великого бізнесу. Нові заводи потрібні і для розвитку малого та середнього підприємництва. Якщо поглянути на Німеччину, то 80% малого та середнього бізнесу там працюють в сегменті B2B. Тобто це не ресторани і перукарні. Це фінансові, юридичні, логістичні, IT-послуги для великих промислових компаній.

— Тобто нам потрібні транснаціональні компанії?

— Так, це підніме економіку країни. Це робочі місця, знання. Наша продуктивність праці в рази відрізняється від європейської. Нам потрібні корпорації, іноземний бізнес, аби створювати високопродуктивні робочі місця та конкурентноздатну продукцію.

Що чекати від Київського міжнародного економічного форуму у листопаді

— Майже шість місяців ніхто не озвучував і не брав на себе відповідальності проводити офлайн-форуми. Ви перша організація, яка вже заявила про планування форуму. Чому вирішили під час війни провести такий захід?

— Ми бачимо велику потребу в проведенні подібних форумів. Я часто спілкуюся з бізнесменами та підприємцями, і всі хочуть зрозуміти, що відбувається не тільки в їхній, а й в інших компаніях. Які стратегії, шляхи виходу бачать інші підприємці, як планують виходити з кризи, які плани розробляє держава, як на нас будуть впливати зміни на міжнародній арені. Як бачите, питань багато, тому 17 листопада в Києві має відбутись вже 8-й КМЕФ.

— Хто вже готовий взяти участь у форумі?

— Почнемо з того, чому він буде присвячений. Наша головна тема — відновлення та розбудова нової економіки.

До війни у нас були великі проблеми з сировинною структурою, з експортом, з найнижчим ВВП на душу населення у Європі, але зараз проблеми потроїлись. Тому тепер потрібно не просто відбудувати, а побудувати нову економіку. Якою має бути наша економіка, як цього досягти, які будуть доступні нам джерела фінансування — все це будемо обговорювати на КМЕФ 17 листопада.

Програму анонсуємо восени, ближче до жовтня. Але можу сказати, що вже свою участь підтвердили найбільші установи.

— Які саме?

— Це МВФ, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку. Питання залишається, як вони будуть брати участь: онлайн чи офлайн. Захід ми запланували на листопад, сподіваємося, що ситуація буде кращою, ніж зараз, та дозволить залучити спікерів офлайн. З кожним формат участі вирішуватимемо окремо.

— Який буде формат за кількістю учасників?

— Це буде менший формат, ніж зазвичай, ми розуміємо всі ризики та вимоги. Буде один, а не два дні цього року. За кількістю — 500-600 офлайн-учасників, а також широка аудиторія в онлайні.

— Безпека має бути основою для проведення будь-якого заходу. Ви погоджуєтеся?

— Ми обираємо безпечне місце проведення форуму, тобто з укриттям. Фінально ще не визначилися, але віримо, що у листопаді ситуація з безпекою буде краще, ніж сьогодні.

— Як ви допомагатиме дістатися гостям до столиці?

— Сподіваємося і дякуємо нашій залізниці, яка забезпечує перевезення з Кракова, Варшави та інших міст. Ми бачимо, що до Києва приїжджають багато політиків і бізнесменів. Їм це цікаво, бо їм важливо показати підтримку України.

— Яка реакція була у тих гостей, яких ви вже запрошували?

— Це амбітний сміливий план — зробити такий форум. Перша реакція — круто, супер. Вітають, що ми це робимо в Україні. Всі розуміють, що навіть після конференції в Лугано немає чіткого центру координації, тому такі заходи потрібні для подальшого діалогу.

"План Маршала" для України ще в розробці, тому треба збиратися та обговорювати

— Тема репарацій на форумі буде порушуватися? Як змусити росію відповісти за свої злочини?

— Буде. Репарації — це одне з джерел фінансування відновлення України. З юридичної точки зору тема складна і потрібно шукати механізми її реалізації.

— У вас є бачення, як повернути людей?

— Робочі місця та освіта. Якщо у мами не буде роботи, вона не повернеться, якщо дитина не може піти до школи, мама теж навряд чи повернеться, тому це перше, що необхідно вирішувати.

Ви є президентом фонду K.FUND. Чим займається ця організація?

— K.FUND існує з 2015 року та спеціалізувався на освіті. До війни фінансував багато освітніх проєктів — школу малого та середнього підприємництва, IT-школу UNIT Factory, і працювали з "Освіторією" та Новопечерською школою.

Від початку війни ми переорієнтувалися на гуманітарні потреби, зареєструвалися в Європі, щоб збирати кошти та спрямовувати їх в Україну. Привозимо медичне обладнання, автомобілі, комунальну техніку для міст, де вона пошкоджена або знищена.

Крім того, ми намагаємось зібрати кошти на відбудову українських освітніх закладів. Тільки у Київські та Чернігівській області понад 200 пошкоджених шкіл. І їхнє відновлення — це важливе завдання не тільки з точки зору освіти дітей, а і для повернення сімей, що виїхали до Європи. Досвід нашої команди дозволяє не тільки відновити будівлю, а й суттєво допомогти з процесом навчання.

— Проведення форумів — це більше іміджева чи бізнес-історія?

— Це необхідна історія. У нас є багато питань, які необхідно вирішувати в середині країни, і багато тем для обговорення з міжнародними партнерами. І нам є чим пишатись і є що пропонувати світові. Україна — одна з лідерів цифровізації. Наш досвід в розвитку цифрових сервісів, може бути прикладом навіть для розвинених країн.

Тому КМЕФ вже 9-й рік поспіль робить свій вклад в розвиток як українського бізнесу, так й іміджу України в світі.